Чужа мова, чужі люди;
Живу, мов у лісі;
Про край рідний моя думка —
Хто мене потішить?

Як ще довго плакать буду?
Як довго ридати?
Як ще довго по чужині
Я буду блукати?

Не плач, душе, незабаром
Кінець всьому прийде, —
Український люд з неволі
Безбожної вийде!

Стрепенеться, отрясеться,
Набереться сили,
І з кайданів — із невір'я —
Вийде, мов з могили.

Треба духом і душею
Молитись за волю,
Якщо хочем, щоб наш нарід
Видерся з недолі.

Працювати та молитись
Та вірити в Бога,
А Він виведе — напевно —
На святу дорогу.

Як колись князь Володимир
Христив Україну —
Зараз всіх богів поганських
До Дніпра він скинув.

Ще раз христиться наш нарід
Духом і водою —
Й подолає всю безбожність
Силою святою.

Й почне жити життям вільним,
З Богом, з Його Словом.
І засяє в Україні
Сонце Правди знову.

* * *