City of God Online Library

Олександр Савченко
~

Їх вивели строєм в нічну холоднечу
Роздягнутих в лютий мороз.
Лунало: «Хто хоче то теплої печі,
Скажи, що безумець Христос!»

Чекала сумирних начальника милість —
Баланда і теплий барак.
— Ну, хто там надумав? — по тундрі котилось.
— Зрікайся, бо я вже закляк.

Мовчать скам'яніло в Христі побратими
Під зливою мату й погроз.
Сп'яніло регоче служака над ними:
— Так де ж ваш Спаситель-Христос?

Один похитнувся: «Пустіть мене в зону...
Не знаю, начальник, Христа...»
І тут новобранець з нічного загону
На місце ослаблого став.

...Ніхто і ніколи не знайде могили,
В якій поховали братів;
Бульдозером їхні останки зарили
Під чорні дотепи катів.

Над тундрою сяйво загравами грає —
Сльозою тремтить на щоці.
То дихає вічність, то відблиски раю,
То Божої слави вінці.

* * *

~ Там дихає вічність